В далёкой, прекрасной Стране,
Что Царством Небесным зовётся,
Отцом приготовлена мне
Обитель сиянием в солнце.
Там, в славном покое любви,
Под радугой вечного счастья
Бессчётные годы мои
Без сроков исхода продлятся.
Живу на земле я пока,
Но мыслю в просторах вселенной.
Хранит меня Божья рука
В мгновеньях и нощно, и денно.
Восторг не скрываю святой:
В сосуде из временной глины
Живёт Всемогущий Христос,
А я живу в Царственном Сыне!
Уставшая или больна,
Весёлая или печальна,
Я только в Иисусе сильна
И к Славе Господней причастна.
Ему подчиняться во всём
Желаю душой благодарной.
Осветиться скоро Восток
Рассвета Звездой Лучезарной!
Приму я небесный наряд,
Из глины жилище оставив,
Войду с ликованием в Град
Святой, вечно сущей Державы.
Читающий! Может быть, ты
За сказку сочтёшь описанье?!
А жаль: этот мир красоты
Быть мог и твоим достояньем!
Сердечный свой взор освяти
Чтением Божьего Слова,
С путей беззаконных сойди,
Приняв оправданье Христово.
Храня Благодати Завет
И Духом Любви исполняясь,
Увидишь негаснущий свет
Обители избранных - Рая!
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 5652 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
